четвер, 15 травня 2025 р.

 


Вишила би долю... Та, нема кольòрів ...

Залишився чорний поміж сірих дум.

І бракує схеми. І нема тих взорів,

щоб зашити чорне, розігнавши сум.

А мені б червоний. Наче квіти маку...

В кетягах калини, стиглих, як нектар,

вишила б кохання, то життя ознàка.

Вишила любов би, то є вищий дар.

А мені би жовтий. Як колосся в полі,

як кульбаби в травні, сонце і грушкú.

Вишила би щастя, щоб не бýло болю,

щоб співало серце, як в весні пташкú.

А мені б блакитний. Як погоже небо,

як річки й озера, незабудок рай.

Вишила би волю.. Більшого й не треба,

щоби усміхався мій квітучий край.

А мені б бузковий. Кольору фіалок...

Вишила би спокій вересневих днів.

А мені би білий. Кольору фіранок...

Вишила би мрії із минулих снів.

А мені б зелений. Як каштанів листя,

як медові трави, луки і ліси.

Вишила життя би довгим та барвистим,

щоби без жалòби, щоби без війни...

Маю тільки чорний. Віє самотою...

Вишию журавлик, вишию хрести...

У скорботі плачу. Шию золотою

ниточкою з серця. Доленько -- світи...


30.04.2022

Людмила Галінська

Світлина з мережі

Немає коментарів:

Дописати коментар