Тема: Микола Вороний. Поема "Євшан-зілля". Краса природи рідного краю в поемі. Образи та художні засоби твору. Актуальність поеми.
коротко про письменника
Про життя і творчість Миколи Вороного варто дізнатися кожному, хто вивчає українську літературуі хоче добре знати її історію. Адже Вороний — непересічна персона. Він —надзвичайно різностороння людина. Водночас театрознавець і актор, літературознавець і поет, перекладач і редактор. Та, перш за все, Микола Вороний — щирий патріот своєї України. Пропоную вам заглибитися в його біографію!
Ще гімназистом почав писати вірші, захопився творчістю Т. Шевченка, театром М.Кропивницького, політичною літературою. Потрапив у поле зору поліції (арешти, обшуки). М.Вороному заборонили вступати до вищих навчальних закладів Російської імперії, проживати в Петербурзі та університетських містах.
Мав намір виїхати до Болгарії та вступити до Софійського університету та не судилося.
Навчався у Віденському університеті, потім у Львівському, заприязнився з І. Франком, входив до редколегії журналу «Жите і слово», працював режисером у театрі «Руська бесіда». З 1897 по 1900 рік — актор трупи М. Кропивницького.
Видав збірки віршів «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), виступав з театрознавчими статтями.
Восени 1917 року став директором і режисером «Національного театру».
"Далі: голод, морози, пайки і ускладнення моєї хвороби неврастенії кишок".
Змучений і виснажений, поет у 1920 році емігрував до Варшави («їхав з неохотою, з мусу»), де працював «старшим аташе з правами радника» при УНР-івському уряді (для зв’язку з культурними колами Польщі). У Варшаві видав збірку поезій «За Україну» (1921).
Переїхав до Львова, де викладав у консерваторії та в організованій ним драматичній школі, видав театрознавчі книги «Режисер», «Драматична примадонна», мистецтвознавчу — «Пензлем і пером».
Повернувся в Радянську Україну 1926 року. Працював викладачем на кафедрі художнього читання Харківського музично-драматичного інституту. Переїхав до Києва, писав статті, кіносценарії.
У цей період Вороний не вів ніякої політичної, а тим більше антидержавної діяльності, був уже людиною похилого віку. Однак і його не оминула хвиля репресій. 1934 року було розпочато попереднє слідство у справі М. К. Вороного, якому інкримінувалася «контрреволюційна діяльність». М. Вороний під час допиту рішуче заперечував висунуті проти нього обвинувачення. З нього взяли підписку про невиїзд. Цього разу поет уникнув ув’язнення.
31 березня 1934 року Миколу Кіндратовича було засуджено до заслання у Казахстан. Не маючи надії на повну свободу, хворий поет прохав визначити місце заслання десь ближче. Несподівано над ним зглянулися й замінили трирічне заслання в Казахстан висилкою на той же термін — із забороною проживати в Україні, Білорусії, Московській та Ленінградській областях. Отже, М.Вороний змушений був жити у Воронежі, пізніше у Бежиці, місті Новоукраїнка. Тут почав працювати коректором у районній газеті, але невдовзі його було звільнено.
Останній акт трагедії М. Вороного зафіксовано в архівній слідчій справі №3945. Ця справа Одеського УНКВС була групова. Як і всіх його посправників (12 селян Глиняного та інших сіл), М. Воронового було заарештовано «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації». Обвинувачення були вигадані й неконкретні. Усім тринадцяти винесли вирок «розстріляти», який було виконано 7 червня 1938 року о 24.00.
1989 року М. Вороного, за клопотанням Спілки письменників України, було реабілітовано.
історія написання поеми
Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису.
Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха.
Пригадайте матеріал з теорії літератури (перегляньте відомості, записані у робочому зошиті)
ПОЕМА – ліро-епічний віршований твір, у якому зображено значні події та яскраві характери, а розповідь про героїв супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів, ліричними відступами.
ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП – відступ від основної розповіді, у якому автор висловлює своє ставлення, почуття й думки щодо зображуваних у творі подій.
ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ – образ людини, думки, почуття й переживання якої поет розкриває в ліричному творі.
Обов'язково перегляньте текст поеми та визначіть тему і основну думку твору, композицію та запишіть у зошит (натисніть ТУТ натисніть ЩЕ РАЗ )
Охарактеризуйте героїв поеми - складіть інформаційне гроно (запишіть у зошит)
Дайте відповіді на питання тесту
Зайдіть ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ
Немає коментарів:
Дописати коментар