Групи слів за вживанням

 Загальновживані слова, нейтральна та стилістично забарвлена лексика.

 

Лексична система української мови весь час розвивається, але найбільшу частину лексики мови становлять загальновживані слова, які використовуються вільно, без будь-яких обмежень.

Загальновживані слова є звичайними, зрозумілими для широкого загалу назвами предметів і явищ довколишньої дійсності:

батьківщина, воля, добро, земля, молоко, ні, одна, повітря, син, так, я.

Більшість слів зберегли в сучасній мові значення, що зафіксовано в найдавніших пам’ятках писемності:

бігти, вода, мати, перший, три.

Загальновживана лексика переважно належить до стилістично нейтральної, але у своєму складі вона має чимало слів з додатковим стилістичним навантаженням (стилістично забарвлена лексика), що надає їх значенню іронічного, жартівливого, фамільярного.

 

Це емоційна лексика, до якої також можна віднести просторічні слова:

 

роззява, телепень, бовдур, беркицьнутися.

 

Такі слова ми не вживаємо в літературній мові, тому вони входять до групи обмеженої лексики.

Зверни увагу!

В українській мові є частина слів, які самі по собі надають висловлюванню емоційного забарвлення: 

1. Слова, що виражають різні почуття та емоції: безнадія, любов, рідний, любий, ніжний, чарівний, ласкавий.

2. Слова дитячого мовлення: цяця, ляля, їстоньки, вава.

3. Слова, що набули емоційного забарвлення через суфікси -ик-, -ок-, -очок-, -еньк-, -есеньк-, -иц-, -ищ-, -иськ-, -яг-, -юг-, -юр-: матінка, хлопчисько, дівчисько, чолов 'яга, багнюка, писака, старезний, грубезний.

4. Лайливі слова: дурень, тупака, зараза.

Окрім загальновживаних слів, є також слова, які обмежуються територією або групою суспільства.

До лексики обмеженого вжитку належать:

• терміни, які використовуються для точного визначення спеціальних понять і становлять окрему групу виробничо-професійної лексики:

діагноз — слово грецького походження — діа — «прозорий», а гнозис — «знання»;

• професіоналізми — назви професійних понять:

добрива, меліорація, жнива, тиск, лікарняний, щеплення;

Зверни увагу!

У мовленні представників різних професій одне й те слово може позначати різні поняття:
вишка  – висока вузька дерев’яна споруда на стовпах на певній висоті над землею;
вишка – вища математика;
вишка - найвища міра покарання.

• діалектна лексика, або діалектизми (від грецького dialektus — наріччя), у своїй основі є засобом усного спілкування людей певної території:
  
  стир — ганчірка для витирання столу, кінва — відро, файно — гарно;
   
• жаргонна лексика, або жаргонізми (від французького jargon «пташина мова») — це слова, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять:

променад (прогулянка), кльовий (хороший, гарний), предок (батько);

• просторічні слова - слова, що вживаються лише в усному побутовому мовленні:

радіво, тудою, бовдур.

 

Зверни увагу!

Змішування у мовленні українських та російських слів і мовних форм називають суржиком. 
 

Суржиковому мовленню властиві і росіянізми:

самольот, строїти, столова, діжурний,

і помилково перенесені в українську мову російські граматичні форми:

головна біль – замість головний біль; самий відомий – замість найвідоміший.

На відміну від стилістично забарвлених слів, які надають мові образності, руху, суржик мову засмічує.