"Заповіт" - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє

У грудні 1845 року поет гостював на Переяславщині у свого друга Самойлова. Тут він застудився, а 24 грудня стан його   погіршав. Самойлови, побоюючись за Шевченка, переправляють його в Переяслав до лікаря Козачковського.

Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші, такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте…

Заповіт -

а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті;

б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам.

«Заповіт» уже давно дістав міжнародне визнання. "Заповіт" Шевченка звучить в усіх куточках світу... 

Цей вірш не є рядками, що прийшли під час випадкового творчого натхнення. Це реальний заповіт Тараса Шевченко, написаний під час важкої хвороби (двостороннє запалення легенів) при смерті в грудні 1845 року. Тож пишучи рядки "Заповіту", Шевченко писав справжнє посмертне слово усій Русі-Україні та її синам і донькам. Та, на щастя, організм Кобзаря впорався з важкою хворобою, а "Заповіт" став закликом для всіх, хто мріє про волю

ГЕНІЙ, ЯКИЙ ПЕРЕМІГ ЧАС (сучасна рокверсія Заповіту)

Вивчіть Заповіт напам'ять  (с.81)